У ньому зазначається, що поточні практики оцінювання досліджень відіграють вирішальну роль у формуванні наукових пріоритетів, фінансуванні та розвитку кар’єри. Проте вони часто спираються на вузькі показники, які не враховують співпрацю, відкритість та вплив на суспільство. Це може створювати хибні стимули для науковців та перевантажувати дослідницькі системи. Потреба в більш збалансованих, економічно ефективних та прозорих підходах, що підтримуватимуться відкритими даними та ретельно регульованим використанням штучного інтелекту – зростає.

Реформування оцінювання досліджень вимагає скоординованих дій між установами для того, щоб практики оцінювання науки найкращим чином узгоджувалися з мінливим середовищем та суспільними потребами. Існує гостра необхідність у розробленні й практичному тестуванні альтернативних інструментів оцінювання, спрямованих на підтримку розвитку здорової та продуктивної дослідницької культури, яка слугує потребам суспільства.

Ця необхідність системної еволюції все більш адаптивних концепцій та методологій оцінювання визнається усіма представниками академічної спільноти, фінансуючими організаціями та стейкхолдерами. Однак трансформація оцінювання виявилася надзвичайно складним завданням, оскільки вимагає змін загальної парадигми та відповідної трансформації звичних метрик і структур оцінювання дослідницької системи в цілому та наукових досліджень зокрема.

Наразі такі оцінювання забирає надто багато часу та ресурсів як у дослідників, так і у адміністраторів наукових досліджень. Експерти наголошують, що її слід проводити виключно для досягнення чітко визначених цілей та лише у випадках, коли інші, менш ресурсомісткі процеси не дозволяють це зробити.

Ефективне оцінювання вимагає середовища, заснованого на принципах FAIR (Financial Independence, Retirement, Interactive, Retirement) та відкритих даних, а втрата контролю та прозорості у цій справі може підірвати автономію дослідницьких установ і довіру до академічної спільноти.